Друк

Доповідь митрополита Епіфанія на конференції у Європейському Парламенті

Шановна пані Мак Гіннес, віце-президент Європейського Парламенту, Шановний пане Хан, європейський комісар, Шановні пані та панове-депутати Європейського Парламенту, Шановний пане посол Точицький, представник України при Європейському Союзі, Ваша Святосте, Преосвященні владики, Шановні пані та панове, учасники та гості конференції, Дорогі брати і сестри!

Динамічний розвиток українського соціуму, його самоусвідомлення в час глобалізації та європейської інтеграції зумовлюють потребу адекватних відповідей на нові виклики сучасності.

Саме тому для Української Православної Церкви Київського Патріархату соціальне служіння становить один із пріоритетних напрямів її діяльності, оскільки служіння ближньому – суттєвий вияв віри та невід’ємна складова стяжання Божественної благодаті, адже Господь Ісус Христос через апостола і євангелиста Іоана каже: «Той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?».

Головними напрямами соціального служіння для нашої Церкви є духовно-просвітницька робота, охорона здоров’я, робота з дітьми-сиротами, допомога військовослужбовцям та їхнім родинам, допомога вимушено переселеним особам, профілактика ВІЛ/СНІДу в Україні та інших інфекційних захворювань, паліативна допомога, пенітенціарне служіння, допомога незахищеним верствам населення та допомога в кризових ситуаціях.

Навесні 2014 року Росія почала гібридну війну з Україною і захопила Крим, бойові дії розпочалися на Сході України. Священнослужителі Київського Патріархату масово включилися у волонтерську допомогу українській армії, яка була практично знищена попередньою проросійською владою. Своєю проповіддю та молитвою священики піднімають бойовий дух війська, надихають воїнів на подвиги мужності, терпіння й самопожертви. Дехто з них навіть мобілізувався у Збройні сили та намагався таким чином узаконити своє перебування та можливість пастирського служіння серед військових.

Коли активна фаза війни перейшла у так звану «окопну війну», діяльність священиків стала надзвичайно актуальною, адже виникла потреба допомагати військовослужбовцям у депресивних станах, повертати їм мотивацію, стримувати та розвіювати недовіру до командування та керівництва держави, особливо в умовах відсутності проукраїнських джерел інформації, коли телевізори та приймачі приймають тільки ворожі хвилі та передачі.

До нашої Церкви звернулося командування Збройних сил України, і священики відгукнулися, за власним покликом душі потягнулися з усіх єпархій України та, пройшовши підготовку, відправилися в бойові підрозділи. За схемою ротацій, почергово змінюючись, у служінні в зоні проведення АТО взяли участь майже 500 військових священиків.

Із часу офіційного запровадження капеланської справи УПЦ Київського Патріархату є беззаперечним лідером за кількістю військових священиків у Збройних силах України, Національній гвардії та Державній прикордонній службі України.

Уже понад чверть мільйона українців взяли участь у військовому конфлікті на Сході України. Повертаючись із зони АТО, вони, на жаль, продовжують боротьбу – хтось бореться з війною всередині себе, долаючи психологічні складнощі, хтось відстоює власні права на державну допомогу та заслужені пільги, хтось починає шукати себе в нових умовах, проте всі вони прагнуть достойного мирного життя для себе та своїх родин. Допомогти захисникам України прийняти та подолати ці виклики можна лише спільними зусиллями Церкви, армії та свідомих українців. Саме тому в Києві у 2016 році розпочав роботу й успішно діє в Михайлівському Золотоверхому монастирі Центр практичної допомоги захисникам України AXIOS, місія якого – підтримати починання та відкрити нові перспективи перед демобілізованими українцями та членами їхніх родин.

У зв’язку із сучасними викликами суспільства, а також військовим конфліктом на Сході України, потребою в налагодженні тісного співробітництва з українськими та міжнародними благодійними та громадськими організаціями створена окрема організація, що представляє нашу Церкву з назвою «Елеос-Україна» (слово «елеос» з грецької мови означає «милість»). Місія цієї організації – розвиток традицій доброчинної діяльності, розвиток соціального служіння в релігійних громадах, навчання священиків та вірян здійсненню соціальної роботи, виходячи із християнських морально-етичних цінностей.

Елеос-Україна бере участь в розробленні та впровадженні національних програм для забезпечення соціальної допомоги та підтримки найбільш потребуючого населення України незалежно від національності чи віросповідування. Варто відзначити втілені за невеликий час існування найяскравіші проекти та заходи: навчання військових священиків за підтримки посольства Ізраїлю в Україні психологічного супроводу людей та їхніх родин, що постраждали під час бойових дій у зоні антитерористичної операції, а також лікування посттравматичного стресового розладу, проект «ELEOS-KIDS», що забезпечує соціалізацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, проект «Рука допомоги» в Донецькій, Луганській областях, що полягає в захисті прав вимушених переселенців, наданні медичних, юридичних послуг та гуманітарної допомоги людям з тяжкими хворобами й обмеженими можливостями, видання першого в Україні Молитовника для незрячих, проект «Канікули у столиці», завдяки якому діти з Донбасу відвідують м. Київ та знайомляться з його культурною спадщиною, різнопланова співпраця з міжнародними благодійними організаціями тощо.

Церква Київського Патріархату усвідомлює значення молоді для свого майбутнього. На сьогодні в нашій Церкві діють молодіжні православні братства, організації та молодіжні осередки. З року в рік збільшується кількість парафіяльних недільних шкіл, створена всеукраїнська мережа дитячих недільних шкіл «Чадо». З кожним роком зростає кількість літніх православних дитячих, молодіжних та сімейних таборів відпочинку, участь в яких бере велика кількість дітей та молоді. Щорічно проводяться дитячі фестивалі спільно з громадськими організаціями. Церква опікується дітьми-сиротами та дітьми з будинків-інтернатів. Молодіжна робота стає невід’ємною частиною життя усіх єпархій та парафій Української Православної Церкви Київського Патріархату.

У сфері вищої духовної освіти відбувається тісна й плідна співпраця між УПЦ Київського Патріархату та Міністерством освіти й науки України. Завдяки внесеним змінами, на прохання Церкви, до чинних нормативно-правових актів заклади вищої духовної освіти нашої Церкви проходять процедуру ліцензування й акредитації, здійснюють підготовку бакалаврів, магістрів, докторів філософії та докторів наук в галузі знань та за спеціальністю «Богослівʼя», видаючи їм документи про освіту державного зразка. Також випускники попередніх років мають можливість пройти процедуру державного визнання отриманих ними раніше дипломів вищих духовних навчальних закладів. Представники нашої Церкви беруть активні участь у роботі різних рад та комісій, що діють при МОН України.

Постійно відбуваються конференції та інші наукові заходи, результати яких публікуються у наукових фахових виданнях УПЦ Київського Патріархату або в окремих збірниках.

У структурі УПЦ Київського Патріархату діє 7 закладів вищої духовної освіти, з яких 3 духовні академії, 1 богословський інститут, 2 духовні семінарії, 1 богословське відділення.

Духовно-просвітницьку діяльність УПЦ Київського Патріархату здійснює, зокрема, через переклад та видання українськомовних книг Святого Письма, богослужбової, святоотцівської, житійної, церковно-історичної, катехитичної, проповідницької, науково-богословської та іншої літератури.

Надзвичайно важливим є також питання пастирської підтримки українських громадян, які перебувають у місцях позбавлення волі, адже більшість злочинів та правопорушень відбувається саме через моральну та суспільну деградацію, через відсутність правильних духовних орієнтирів, асоціальну поведінку, небажання працювати і тим спричинений низький рівень життя. Зрозуміло, що в’язниця є місцем покарання, проте й у ній ув’язнені повинні мати надію на виправлення та зміну способу життя. Зазвичай місця позбавлення волі самі собою не сприяють зміні світогляду, а лише посилюють озлоблення та апатію.

Між тим, перебуваючи у складних умовах ув’язнення, багато засуджених виявляють велике прагнення до релігійного життя, адже це дає чи не єдину надію на зміну тієї жахливої ситуації, в яку потрапила людина. Зокрема, відчуття провини за скоєне і бажання виправлення є частими супутниками відродження духовних прагнень. Саме для стимулювання, розвитку та підтримки таких прагнень, які в результаті можуть привести до повної переміни ув’язненого, і потрібне пастирське служіння в місцях позбавлення волі. Звичайно, це служіння надзвичайно складне та має багато аспектів, які священик задля успішної діяльності зобов’язаний опанувати, щоб у результаті правильного підходу та цілеспрямованої діяльності із залучення ув’язнених до участі в богослужінні, таїнствах, читання Святого Письма та іншої духовної літератури змогли прийти до щирої й сердечної віри.

Для опіки ув’язнених у місцях позбавлення волі в побудованих храмах та в облаштованих приміщеннях в різних єпархіях України трудяться священнослужителі УПЦ Київського Патріархату.

Українська Православна Церква Київського Патріархату займається також налагодженням й утвердженням зв’язків з іншими помісними Православними Церквами, християнськими конфесіями, релігійними об’єднаннями, міжнародними релігійними організаціями.

Діяльність УПЦ Київського Патріархату в публічному просторі передовсім висвітлюють загальноцерковні друковані (газета «Голос православ’я», журнал «Православний вісник Київського Патріархату») та електронні (офіційний веб-сайт www.cerkva.info) офіційні засоби масової інформації, а також медіа-ресурси синодальних відділів, єпархіальних управлінь, закладів вищої духовної освіти, монастирів, окремих релігійних громад тощо.

Таким чином, Українська Православна Церква Київського Патріархату разом зі своїм українським народом здійснює своє служіння в земних умовах та веде його до спасіння у вічності.

Джерело

Поширити у соцмережах