Київська православна богословська академія

Степовик Дмитро Власович


Степовик Дмитро Власович – доктор богословських наук, доктор мистецтвознавства, доктор філософії, професор; академік Академії наук Вищої освіти України; професор кафедри церковно- історичних і практичних дисциплін КПБА; завідувач кафедри філософії КПБА (2000 – 2014 рр.).

Дата народження: 7 жовтня  1938 року

День тезоіменитства: 8 листопада

Посада

Кафедра церковно- історичних і практичних дисциплін: професор кафедри

Член Вченої ради КПБА, член спеціалізованої вченої ради КПБА з присудження

ступенів доктора чи кандидата наук із богослів'я

Учене звання

Професор; провідний науковий співробітник НАН України

Науковий ступінь

Кандидат  мистецтвознавства; доктор мистецтвознавства; доктор філософії; доктор богословських наук

Освіта

Київський Державний Університет ім. Тараса Шевченка

Викладання  

Історія християнського мистецтва; Візантологія; Методика наукової дослідницької роботи

Нагороди та відзнаки 

1990, 15 лютого. – Премія ім. Івана Франка Президії Академії наук України – за цикл робіт, присвячених дослідженню українського мистецтва бароко.

1992, 25 липня. – Премія Фонду духовного відродження ім. митрополита Андрія Шептицького - за вагомий внесок у духовне відродження нації.

1993, серпень. – Премія журналу "Образотворче мистецтво" ім. Олександра і Леонтія Тарасовичів - за цикл наукових праць 1990-1993 років з історії ікономалярства та популяризації української мистецької класики в країнах Заходу.

1998, 29 травня. – Міжнародна премія Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (м. Вашинґтон, округ Колумбія, США) – за видатні заслуги в дослідженні давнього українського мистецтва, відродженні духовної культури українського народу та за монографію "Історія української ікони Х-ХХ століть".

1998,2003,2008. – Нагороджений орденами св. Володимира Великого третього, другого і першого ступенів з рамени Української Православної Церкви Київського Патріархату – за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою.

2005, 9 жовтня. – Нагороджений орденом святих рівноапостольних Кирила і Мефодія з рамени Української Православної Церкви Київського Патріархату - за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви.

2005, 14 жовтня. – Міжнародна премія Фонду Воляників- Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку, США – за книгу "Іконологія та іконографія".

2007, 25 листопада. – Премія імені Івана Нечуя-Левицького Українського Фонду культури – "За високохудожнє втілення у творчості українського національного характеру.

2008, 22 липня. – Указом Президента України Віктора Ющенка нагороджений державним орденом "За заслуги" 2-го ступеня.

2008, З жовтня. – Рішенням Камінь-Каширської міської ради 5 скликання, Волинської області, №28/7: "Присвоїти звання Почесного Громадянина міста Каменя-Каширського Волинської області професору Степовику Дмитру Власовичу".

2009, 11 червня. – Міжнародна літературна премія Фундації родини Воскобійників, США, у жанрі мемуаристики та біографістики за 2009 рік — за книгу "Патріарх Мстислав: Життя й архіпастирська діяльність".

2011, 22 вересня.— Нагороджений Благословенною грамотою Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом.

2013, 7 жовтня. — Диплом Українського Біблійного Товариства "За активне поширення і утвердження християнських цінностей в українському суспільстві, за сприяння морально-духовному оздоровленню нації, за активне багаторічне служіння у спільноті Українського Біблійного Товариства у сфері поширення Божого Слова на теренах нашої країни". Диплом підписаний президентом Українського Біблійного Товариства Григорієм Комен дантом.

2013, 7 жовтня.— Указом №794 Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагороджений орденом Христа Спасителя "За заслуги з відродження духовності в Україні, утвердження Помісної Української Православної Церкви та з нагоди 75-річчя від дня народження".

2013, 7 жовтня.— Ювілейна медаль Товариства "Знання" України з нагоди 65-річчя утворення Товариства. Посвідчення підписане президентом Товариства "Знання" України Василем Кременем.

2013, 28 липня. — друга міжнародна літературна премія Фундації родини Воскобійників, США, у жанрі мемуаристики та біографістики за 2013 рік — за книгу "Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко."

2013, 28 листопада.— Премія імені преподобного Паїсія Величковського за 2013 рік. Диплом підписаний Архієпископом Полтавським і Кременецьким Федором (Бубнюком).

2014, 10 липня . — Ювілейна медаль Українського Фонду культури до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка "За вірність заповітам Кобзаря". Посвідчення підписане президентом Українського Фонду культури Борисом Олійником.

 Бібліографія


Книжкові публікації

1. Скринька. Див. Нариси. — Київ: Видавництво "Молодь", 1971. — 86 с. 
2. Українсько-болгарські мистецькі зв'язки. - Київ: Видавництво "Наукова думка", 1975. — 213 с.:іл.
3. Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі. — Київ: Видавництво "Мистецтво", 1975. - 135 с.: іл.
4. Українське мистецтво. Від найдавніших часів до початку XX століття. — Київ: Видавництво "Радянська школа", 1976. У співавторстві. — 134 с.: іл.
5. Болгарське образотворче мистецтво 1878-1978 років. — Київ: Видавництво "Наукова думка", 1978. — 254 с.:іл.
6. Сучасне образотворче мистецтво Болгарії. Шляхи і тенденції розвитку у післявоєнний період. — Київ:  Видавництво "Мистецтво", 1978. — 106 с.:іл.
7. Українська графіка 16-18 століть: Еволюція образної системи. — Київ: Видавництво "Наукова думка", 1982. — 330 с.:іл.
8. Українське мистецтво першої половини XIX століття. — Київ: Видавництво "Мистецтво", 1992. — 100 с.:іл.
9. Тарас Шевченко. Малярство, графіка. - Київ: Видавництво "Мистецтво", 1984. Перевидано у тому ж видавництві, 1986. — 134 с.:іл.
10. Леонтій Тарасевич і українське мистецтво бароко. — Київ: Видавництво "Наукова думка", 1986. — 233 с.: іл.
11. Іван Щирський. Поетичний образ в українській бароковій гравюрі. - Київ: Видавництво "Мистецтво", 1988. — 159 с.:іл.
12. Храм і духовність. — Рим: Видавництво українського католицького університету ім. св. Климента, 1990. — 37 с.:іл.
13. Скарби України. — Київ: Видавництво "Веселка", 1990. Перевидано у тому ж видавництві 1991. — 192 с.: іл.
14. Мистецька збірка Стецькових. — Сарасота (штат Флорида, США): Видавництво музею мистецтв, 1992. — 146 с.:іл.
15. Скульптор Михайло Паращук. Життя і творчість. — Едмонтон, Торонто, Київ:  Видавництво Канадського інституту українських студій, 1994. — 225 с.: іл.
16. Релігії світу. — Київ: Видавництво "Бібліотека українця", 1993. — 112 с.
17. Києво-Печерська Лавра. — Київ: Видавництво "Бібліотека українця", 1993. — 112 с.
18. Скульптор Лео Мол. Життя і творчість. — Київ: Видавництво "Мистецтво", 1995. — 224 с.:іл.

19. Церква в кайданах. Боротьба українських християн за свою самобутність у 19 столітті. — Київ: Видавництво Фундація ім. Олега Ольжича, 1996. —112 с.
20. Релігії, культи і секти світу. Посібник з релігієзнавства і сектознавства. — Київ: Видавництво "Бібліотека українця", 1997. Перевидано у 1998, 2002, 2005 роках видавництвом Івано-Франківської Теологічної Академії. — 236 с.
21. Історія української ікони 10-20 століть. — Київ: Видавництво "Либідь", 1996. Перевидано у 2004 та 208 роках. 440 с.:іл. 
22. Скульптор Михайло Черешньовський. Життя і творчість. — Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2000. — 224 с.:іл.
23. Київська Біблія XVII століття. Дослідження нездійсненого проєкту митрополита Петра Могили. — Київ: Видавництво Українського Біблійного Товариства, 2001. — 240 с. :іл.
24. Історія Києво-Печерської Лаври. — Київ: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2001. — 560 с. :іл.
25. Візантологія. Лекційний курс для вищих духовних навчальних закладів України. — Івано-Франківськ: Видавництво Івано-Франківської Теологічної Академії УГКЦ, 2002. Перевидано у видавництві "Місіонер" у м. Жовкні Львівської області — 350 с.: 110 іл.
26. Українська ікона: Іконотворчий досвід діаспори. — Київ: Видавництво "Балтія Друк", 2003. — 260 с.:іл.
27. Коротка історія перекладів Біблії українською мовою. — Київ: Видавництво Українського Біблійного Товариства, 2003. У співавторстві. — 176 с.:іл.
28. Pater Noster: Каталог виставки давніх українських ікон із збірки Ігоря Пономарчука. — Київ: Міністерство культури і мистецтв України, 2003. — 40 с.:іл. 
29. Яків Гніздовський. Життя і творчість. — Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2003. — 224 с.: іл.
30. Іконологія й іконографія. — Івано-Франківськ: Видавництво "Нова Зоря", 2003. Перевидано у тому ж видавництві у 2004 та 2010 роках — 382 с.:іл.
31. Сучасна українська ікона. З іконотворчості Христини Дохват. — Київ: Видавництво "Мистецтво", 2005. — 304 с.:іл. 
32. Мистецтво ікони. Рим, Візантія, Україна. — Київ: Видавництво "Наукова думка", — 264 с.: іл.
33. Патріарх Мстислав. Життя й архіпастирська діяльність. - Київ: Видавництво "Мистецтво". — 448 с.: іл.
34. Господь — сила народу Свого: Портрети митрополитів Київських і Галицьких. — Жовква Львівської області: Видавництво «Місіонер», 1996. — 235 с. : іл..
35. Пробуджені царівни Якова Гніздовського. — Київ: Видавництво "Атлант", 2007. — 64 с.
36. Українська християнська абетка: Книга для читання з християнської
етики.— Київ: Видавництво "Граніт", 2007. Перевидано у тому ж видавництві у 2009 і 2011 роках. — 80 с.: іл..
37. Українська ікона в просторі й часі. — Київ Міністерство культури
України,2008. Електронний ресурс (компакт-диск).
38. Ліричне імпресіо Олекси Булавицького. — Київ: Видавництво "Софія", 2008. — 112 с.:іл.
39. Новий ренесанс: Ікони Андрія Дем’янчука. — Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2012, — 368 с. : 189 іл.
40. Нова українська ікона ХХ-початку XXI століть: Традиційна іконографія та нова стилістика. – Львів: Видавництво "Місіонер", 2012. — 288 с.: 422 іл.
41. Українська гравюра бароко. — Київ: Видавництво "Кліо", 2013. — 495 с. : 240 іл.
42. Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко.— Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2013.— 4-80 с. : 150 іл.
43. Візантологія. Видання 2-ге, доповнене, ілюстроване. — Жовква: Видавництво "Місіонер", 2013. — 350 с.: 110 іл.
44-. Третій Патріарх: Святійшому Патріархові Київському і всієї Руси-України 85 років. — Київ: Видавництво "Дніпро", 2014. — 376 с. : 190 іл.
45. Християнство Тараса Шевченка.— Жовква: Видавництво "Місіонер", 2014. — 392 с.: 40 іл.
46. Володимирський собор у Києві: Історія. Архітектура. Малярство.— Київ: Видавництво "Дніпро", 2015. — 448 с.: 140 іл.

Біографія

1938, 7 жовтня. — Народився в селі Слободище Бердичівського району Житомирської області в багатодітній сім'ї Власа і Марії Степовиків.

1938, 8 листопада. — Охрещений у православній вірі у церкві Святої Трійці села Слободище Бердичівського району Житомирської області й названий на честь святого Димитрія Солунського. Таїнство хрещення звершив о. Дмитро Савинчук. Хрещеними батьками були Максим Пономаренко та Софія Куліш.

1945, 1 вересня. — Почав навчатися в Слободищенській семирічній школі Бердичівського району Житомирської області.

1951, січень. — Переїхав з батьками, старшими братами й сестрами на постійне проживання у місто Камінь-Каширський Волинської області.

1955, 1 вересня. — Після закінчення навчання в Камінь- Каширській середній школі зі срібною медаллю й успішно складених вступних іспитів зарахований студентом факультету журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

1958, лютий. — Навчаючись на третьому курсі факультету журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, обирає подальшу професійну спеціалізацію "мистецтвознавство, культурологія".

1960, червень. — По закінченні факультету журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка йотримання диплома з відзнакою як відмінник навчання впродовж усіх п'яти років, починає трудову діяльність у редакції київської республіканської газети "Молодь України" — спочатку на посаді літературного працівника, а з 2 квітня 1963 року - завідувача відділу пропаганди культури й мистецтва та призначається членом редакційної колегії.

1967, 1 листопада. — Як переможець конкурсу п'яти осіб на одне місце на вступних екзаменах в аспірантуру, зарахований аспірантом з відривом від виробництва (стаціонар) зі спеціальності "образотворче мистецтво" в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. Максима Рильського Академії наук України.

1970, 25 вересня. — Успішно захистив в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. Максима Рильського Академії наук України кандидатську дисертацію на тему: "Творчість гравера XVII століття Олександра Антонія Тарасевича" на здобуття вченого ступеня "кандидат мистецтвознавства". Офіційні опоненти: Василь Касіян, Михайло Кацер (Мінськ), Пантелеймон Мусієнко.

1971, травень. — У київському видавництві "Молодь" вийшла у світ перша книжка Дмитра Степовика "Скринька див: Нариси" накладом 6500 примірників.

1979, 1 листопада. — Рішенням Президії Академії наук СРСР Дмитрові Степовику присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності "образотворче мистецтво".

1984, 5 червня. — Успішно захистив в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. Максима Рильсько¬го Академії наук України докторську дисертацію на тему: "Прогрессивные направления в болгарском изобразительном искусстве: 1878-1978 годы" на здобуття вченого ступеня "доктор мистецтвознавства". Офіційні опоненти: доктори мистецтвознавства, професори Віра Брюсова (Москва), Яким Запаско (Львів), Євгенія Львова (Москва).

 1988, 5 травня. — У Римі, у Ватикані, під час міжнародного симпозіуму "Походження і розвиток слов'янсько- візантійського християнства: Хрещення 988 року крізь віки" відбулася перша зустріч і розмова Дмитра Степовика з папою Іваном Павлом II. Наступні чотири зустрічі Дмитра Степовика з римським понтифіком папою Іваном Павлом II відбулися також у Римі під час науково-богословських конференцій та симпозіумів: 1 травня 1990 р., 31 жовтня 1991 р., 6 липня 1996 р. й 7 липня 1996 р.

1990,15 липня. — У Мюнхені, в Українському Вільному Університеті, Дмитро Степовик зарахований до професорсько- викладацького складу Українського Вільного Університету для викладання предмета "Історія культури і мистецтва".

1990, 6 серпня. — У Мюнхені, в Українському Вільному Університеті, успішно захистив докторську дисертацію на тему: "Проблема стилів в українській гравюрі ХУІ-ХУІІІ століть" — за сукупністю наукових монографій: "Леонтій Тарасевич і українське мистецтво бароко". — Київ: "Наукова думка", 1986. - 233 с; "Іван Щирський: Поетичний образ в українській бароковій гравюрі". — Київ: "Мистецтво", 1988. — 160 с.; — на здобуття вченого ступеня "доктор філософії (історія мистецтва)". Офіційні опоненти: доктори наук, професори Святослав Гординський (Нью-Йорк), Аркадій Жуковський (Париж), Петро Цимбалістий (Лондон).

1992, 12 липня. — У Мюнхені, в Українському Вільному Університеті, успішно захистив габілітаційну докторську дисертацію на тему: "Храм і духовність" і "Скарби України" за сукупністю наукових праць: монографії "Українська графіка ХУІ-ХУІІІ століть: Еволюція образної системи". — Київ, "Наукова думка", 1982. — 330 с; книг "Храм і духовність". — Рим: Український Католицький Університет ім. св. Климента, 1990. — 37 с; "Скарби України". — Київ: "Веселка", 1991. — 192 с; на здобуття вченого ступеня "доктор мистецтвознавства" з образотворчого мистецтва. Офіційні опоненти: доктори наук, професори Григорій Васькович (Мюнхен), Аркадій Жуковський (Париж), Петро Цимбалістий (Лондон).  

1992, 12 липня. — Сенат Українського Вільного Університету в Мюнхені, Німеччина, на підставі успішно захищених докторських дисертацій з філософії — 6 серпня 1990 року та габілітаційної дисертації з мистецтвознавства 12 липня 1992 року — надав Дмитрові Степовику вчене звання доцента зі спеціальності "образотворче мистецтво".

1992,10 грудня. — Вчена рада Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Максима Рильського Академії наук України присвоїла Дмитрові Степовику вчене звання професора зі спеціальності "образотворче мистецтво".

1993, вересень. — За благословенням Філарета Денисенка — блаженного митрополита Київського і всієї України та на прохання ректора відновленої Київської Духовної Академії й Семінарії Української Православної Церкви Київського Патріархату єпископа Даниїла Чокалюка прийнятий до складу викладачів цього закладу для читання лекцій і проведення семінарів з предметів "Історія християнського мистецтва" та "Візантологія".

1998, 21 вересня. — Ректор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника професор Віталій Кононенко призначив Дмитра Степовика завідувачем кафедри релігієзнавства й теології Філософського факультету університету. Виконував обов'язки завідувача цієї кафедри до 1 червня 2007 р.

2000, 1 вересня. — Ректор Київської Духовної Академії й Семінарії УПЦ Київського Патріархату архієпископ Димитрій Рудюк призначив Дмитра Степовика завідувачем кафедри філософії Академії ( 2000 2014 рр.).

2001,10 січня. — Указом Патріарха Київського і всієї Руси- України Дмитро Степовик призначений членом Вищої Церковної Ради УПЦ Київського Патріархату.

2001, 14 грудня. — Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України призначений секретарем Навчального комітету УПЦ Київського Патріархату. Був секретарем з 2001 до 2010 р.

2001, 21 грудня. — На засіданні Спеціалізованої вченої ради Київської Духовної Академії і Семінарії УПЦ Київського Патріархату успішно захистив докторську дисертацію на тему "Історія Києво-Печерської Лаври" (монографія) на здобуття вченого ступеня "доктор богословських наук". Офіційні опоненти: доктор богословських наук священик Димитрій Садовяк, доктор історичних наук, професор, священик Юрій Мицик, доктор філологічних наук професор Микола Тимошик.

2004, 25 грудня. — Академія наук Вищої освіти України на підставі свого Статуту обрала Дмитра Степовика академіком цієї академії по Відділенню філософії.

 

 

 

© Київська православна богословська академія: офіційний сайт провідного закладу вищої духовної освіти України