Київська православна богословська академія

×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 64

Євхаристія і Кафоличність

Поняття «кафоличності» є досить актуальним в наш час, і ключовим для розуміння природи Церкви. Сучасна православна богословська думка розуміє термін «кафолична» у сенсі універсалізму Церкви, що являє собою Боголюдський організм Христа в усій його повноті, тобто Тіло Христове, що є «повнотою Того, що наповнює все в усьому!» (Еф. 1:23).
У слов’янській мові слово «кафолична» перекладається як «соборна», і набуває дещо іншого значення, яке скоріш вказує на адміністративний устрій Церкви ніж на позначення третьої властивості Церкви згідно 9 члену Символу віри. Тому для позначення властивості природи Церкви правильніше використовувати виключно слово «кафоличність».
Дуже часто трактуючи поняття кафоличності тільки як всеохопність, всезагальність, всесвітність, універсалізм забувають звертати увагу на те що кафоличність в першу чергу це цілісність і повнота, тобто «присутність повноти істини через цілковите прийняття Церквою повноти божественного Одкровення».
Не сам факт збирання собору є ознакою кафоличності, а скоріш мета зібрання собору,  яка полягає в тому, щоб виявити, огородити істину. Тому виходячи з такого призначення собору, кафоличність можна визначити як якісне знання істини, яке актуалізується тільки в самій Істині тобто  в Христі, котрий сказав: «Я є шлях, істина і життя».
Церква, яка зібрана в ім'я Христове та звершує Євхаристію, очолювана єпископом, і є кафоличною Церквою, Тілом Христовим в усій Його повноті. «Там, де Христос, там кафолична Церква» — відомі слова св. Ігнатія Богоносця. Тобто коли Людина живе в Христі, вона володіє знанням істини, яка не є раціональними висновками, а дійсно практичним життям в Євхаристії, вона є кафоличною.
Свідченням цього є всім відома історія Церкви про прп. Максима Сповідника. Хто тоді був кафоличним, один хто був з Богом, чи собори які перебували в спілкуванні і водночас не були в істині тому що не засвоювали Євхаристію, не виявляли Христа, не були в Істинній Церкві, яка є єдність людської природи в іпостасі Ісуса Христа, і множинність іпостасей в благодаті Духа Святого, де проявляється особистісне існування, в якому може бути сприйняття повноти істини.
Тому загально-церковне спілкування чи єднання можливе тільки тоді коли кожна церква є кафоличною, а не тоді  певна помісна церква є кафоличною коли перебуває в спілкуванні з іншими. Первинним є кафоличність, а не спілкування і визнання іншими. «Якщо хто Христа визнає неправдиво, то спілкування з ним не можливо», - говорить преп. Максим Сповідник. Знову ж первинно потрібне правдиве визнання Христа – Істини, а вторинне спілкування як наслідок.
Можна зауважити,  коли ми не перебуваємо у спілкуванні з іншими Церквами, це не може свідчити про те, що ми не є кафоличними тобто не володіємо якісним знанням істини чи іншими словами не актуалізуємо себе в Христі, в Євхаристії, бо Церква є кафоличною завдяки Христу, який перебуває у Євхаристії, а не її членам.
У такому розумінні кафоличності на першому місці є Христос, Євхаристія, Боголюдський організм, а не організація людей що мають єдине вчення, принципи духовного життя, канонічний устрій, що призводить до профанації і ототожнення Церкви лише з певним суспільним інститутом.
Кафоличність — це не топографічне чи географічне поняття, не вселенскість, а духовне, внутрішнє, субстанціональне, з категорії буття. Істинна кафоличність ідеально втілена у  Святій Трійці.  Хто істинно сповідає Святу Трійцю, той істинно кафоличний, а істино сповідувати Її можливо тільки в Євхаристії.

Іван Гищук, студент 5 курсу КПБА